Ролик для батьків "Домашнє насильство: діти між двох вогнів



Консультація для батьків

Міжнародний день людей з інвалідністю. Чому варто про це знати?

Наше життя неможливе без надій, прагнень та сподівань. Однак, ніхто із нас не захищений від подій, які можуть повернути життя у зовсім інший ритм. Щороку 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Переймаючись буденним життям, ми повинні замислюватись про проблему інвалідності не лише 3 грудня, а протягом усього часу дбати про своє оточення.  

 

Чому важливо знати правила культури спілкування з особами, які мають інвалідність? Тому що досить часто, через власну необізнаність, при спілкуванні із людиною, яка має інвалідність, ми ставимо у незручне становище і себе і її. Отож, що потрібно знати?

 

1. Коректно називати людей, які мають інвалідність «дитина/особа/людина, яка має інвалідність». Однак, найкращий спосіб – це називати людину по імені.

 

2. Не треба ставити інвалідність на перше місце. При спілкуванні із людиною, яка має інвалідність, перш за все, спілкуйтеся із нею, як із людиною.

 

3. Перед тим як допомагати обов’язково спитайте, чи потрібна ваша допомога. 

 

4. Не торкайтеся людину з інвалідністю або її спеціальних пристроїв без її на те згоди.

 

5. Зважайте на  простір, в якому ви спілкуєтеся із людиною, яка має інвалідність. Погодьтеся, людині на візку буде важко прогулюватися з вами по нерівній поверхності. 

 

6. Думайте перед тим, як говорити. Люди, які користуються інвалідним візком, «ходять» гуляти в парк, а не «їздять». Із незрячою людиною не коректно вживати вислів «побачимося». При спілкуванні із людиною, яка спілкується жестовою мовою  і має перекладача, завжди дивіться на співрозмовника, а не на самого перекладача. 

 

7. Не задавайте некоректних запитань типу: «А ти такий від народження?», «Це, мабуть, була жахлива аварія?», «Ти сумуєш за тим часом, коли ще могла бачити?».

 

8. Не жартуйте на тему інвалідності з людиною, яка має інвалідність. 

 

9. Не жалійте та не героїзуйте людей з інвалідністю. 

 

 


 

Алгоритм дій у разі виявлення ознак чи фактів,

що можуть вказувати на вчинення домашнього насильства щодо дитини

 

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчиняла домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

 

 

Особа

Покрокові дії

Нормативно-правові акти:

  Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

  Закон України «Про освіту»

    Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»

   Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами»

    Лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2018 № 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей»

Керівник закладу освіти

Забезпечує реалізацію в закладі освіти заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству шляхом:

·       проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи з протидії та запобігання насильству;

·        здійснення з учасниками освітнього процесу інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

·        організацію роботи практичного психолога, соціального педагога з постраждалими дітьми;

·        визначення уповноваженого спеціаліста з числа працівників закладу для проведення невідкладних заходів реагування в разі виявлення фактів           насильства           та/або           отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи, інших

осіб.

Уповноважена особа, що здійснює невідкладні заходи реагування в разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших

·       Інформує керівника закладу про ситуацію насильства або загрозу його вчинення.

·       Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у випадку, коли


осіб

постраждалою особою та/або кривдником є дитина).

·       Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби).

·       Фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства.

·       Повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти.

·       У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства або реальної загрози його вчинення, зустрічається з дитиною, стосовно якої є інформація, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки, надає емоційну підтримку.

·       Якщо в процесі розмови дитина підтверджує факт насильства щодо неї, з’ясовує терміни подій,

які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Практичний               психолог, соціальний педагог

·        При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявленняфакту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.

·        Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби).

·        Може провести первинне опитування дитини.

·         Не залишає дитину наодинці.

·        Забезпечує психологічний супровід та соціально-педагогічний патронаж в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства.

·        Бере участь (у разі необхідності) в оцінці рівня безпеки, у проведенні оцінки потреб дитини та в роботі мультидисциплінарної команди виконавчого комітету міста/району/ОТГ з надання соціальних послуг дитині з родиною (за погодженням з керівником закладу).

Вихователь

·        При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявленняфакту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.

·        Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби).

·        Може провести первинне опитування дитини.

·         Не залишає дитину наодинці.

·        Може      поспілкуватись      з      постраждалою


 

дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення.

·        Забезпечує організацію роботи в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства.

Медичний персонал закладу освіти

·        При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявленнявипадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі;

·        Надає невідкладну медичну допомогу (за необхідності).

·        Може провести первинне опитування дитини.

·         Не залишає дитину наодинці.

Дитина постраждала

·        Звертається до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє.

·        Або/та звертається для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безкоштовної вторинної правової допомоги, загальних чи


 

спеціалізованих    служб    підтримки    постраждалих осіб).

Батьки постраждалої дитини

·        Забезпечують надання дитині екстреної медичної допомоги (у разі потреби).

·        Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє.

·        Або/та звертаються для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб

тощо).

Інші особи, яким стало відомо про випадок домашнього насильства

·        Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти.

·        Забезпечують організацію надання медичної допомоги (у разі потреби).

·         Не залишають дитину наодинці.

·        Передають інформацію суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, органам Національної поліції, службі у справах дітей, суду,

органів державної влади чи органів місцевого самоврядування тощо).